Стародавні асирійці

Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Стародавні ассирійці (автори)

Асирійці
Близькі етнічні групи	еблаїти, аккадці, вавилоняни
Мова	Аккадська мова, арамейська мова

Стародавні асирійці - населення Північного Межиріччя (Асирії) II-I тис. до н. е. які говорили акадською мовою.

Назва

Етнонім «асирійці» пов'язаний з однойменною областю, назва якої в свою чергу сходить до міста Ашшур - столиці цих земель.

Походження

Стародавні асирійці сформувалися в II тис. до н. е. з населення Північного Межиріччя - аккадомовних громад, амореїв, можливо за участю хурритів і залишків субареїв.

Антропологічний тип

Дослідники відносять стародавнє населення Північного Межиріччя до арменоїдного типу європеоїдної раси. Це люди зі світлою шкірою, темними очима, сильно виступаючим носом, плоскою потилицею, темним волоссям.

Мова і писемність

Стародавні асирійці говорили і писали на особливих (асирійських) діалектах аккадської мови. У I тис. до н. е. широко поширюється арамейська.

Історія

Обставини формування спільності стародавных асирійців залишаються неясними. Відомо, що в III тис. до н. е. на території Північного Межиріччя існувало кілька номів/міст-держав, в населенні яких були присутні аккадомовні елементи. Корінну територію Асирії складали землі в середній течії Тигра, в тому числі горбисті долини Великого (Верхнього) і Малого (Нижнього) Заба. Найважливішими центрами тут були: Ніневія, Ашшур, Аррапху, Арбели. У другій половині III тис. до н. е. ці землі які іменувалися «Субарту», увійшли в сферу впливу могутніх держав Південного Межиріччя - Аккаду й царства III династії Ура. Найважливіше значення для місцевих міст мала участь у міжрегіональній торгівлі; тому громади прагнули взяти під контроль торгові шляхи, що йшли через верхньомесопотамські степи в Анатолію і Східне Середземномор'я. Занепад Шумеро-Аккадського царства дозволяє міській громаді Ашшура (а́лум А́шшур) зробити спроби власної експансії, в результаті якої вдалося підкорити шумеро-аккадську колонію Гасур (Нузі), влаштуватися в міжнародній торговій колонії Каніш. З крахом Шумеро-Аккадського царства в Межиріччі стали масово розселятися амореї. У самосвідомості стародавніх ассирійців важливе значення зіграло велике, але недовговічне об'єднання аморейського вождя Шамші-Ад'ада I, що включало основну частину земель Північного Межиріччя. Столицею Шамші-Адад був Шубат-Елліль; ассирійські писарі згодом вважали Шамші-Ад'ада I одним зі своїх царів і ретельно зберігали пам'ять про нього. Після розпаду "Староассирійської" держави Шамші-Ад'ада розглянута область і саме місто Ашшур потрапили під владу Вавилонії, потім - Мітаннії. Лише у другій половині II тис. до н. е. асирійцям вдалося повернути незалежність і відновити торгово-військову експансію. Завоювання Ашшур-убалліта I, Тукульті-Нінурти I і Тиглатпаласара I перетворили Асирію в одну з великих держав. Власне з цього часу під Ассирією стала розумітися вся історична область на Середньому Тигрі, а не тільки ном Ашшур. Катастрофа бронзового століття завдала тяжкого удару по ассирійській державності: полчища арамеїв наповнили країну, протягом декількох десятиліть країна перебувала в занепаді. На початку I тис. до н. е. Асирія подолала занепад і відновила завойовницьку політику, що в підсумку зробило її однією з найбільших держав в історії людства (першою "світовою" імперією). Тим не менш, в цей час аккадомовні ассирійці піддаються асиміляції з боку арамеїв; арамейська мова витісняє аккадську з розмовної; головними центрами аккадської ассирійської культури залишалися міста.

Крах Асирії і подальше тотальне винищення населення її міст мідійцями, скіфами, і вавилонянами призвело до зникнення аккадомовної асирійської народності. Нечисленні врятовані її представники були асимільовані представниками інших груп населення, в першу чергу, арамеями.

Спадковість з сучасними асирійцами

Мова сучасних асирійців веде до арамейських діалектів населення Передньої Азії; тобто є скоріше «сирійською» (арамейською), ніж власне «асирійською» (аккадською). У середовищі сучасних ассирійців прийнято відносити себе до нащадків аккадомовного населення Стародавнього Межиріччя. З точки зору академічної науки, питання є дискусійним: частина дослідників (Р. Дж. Біггс, Р. Н. Фрай та ін.) підтримують цю точку зору, частина - ні.

Література

• Ред. Дьяконов І. М. Історія Стародавнього Сходу. Зародження класових суспільств і перші осередки рабовласницької цивілізації. - М .: Наука, 1983. - Т. 1. Месопотамія. - 534 с. - 25050 екз.